«Раньше ты умрёшь или позже — неважно, хорошо или плохо — вот, что важно. А хорошо умереть — значит избежать опасности жить дурно. По-моему, только о женской слабости говорят слова того родосца, который, когда его по приказу тирана бросили в яму и кормили, как зверя, отвечал на совет отказаться от пищи:
„Пока человек жив, он на всё должен надеяться“
(„Omnia homini, dum vivit, speranda sunt“)
«Чи нині помремо, чи завтра - це зовсім неважливо; чи добре помремо, чи погано - ось що важливо. А добре померти - це уникнути небезпеки прожити погано. Тому-то вкрай боягузливою видається мені відповідь того родосця, якого тиран кинув у яму й годував, мов звіра, на чиюсь пораду взагалі відмовитися від їжі:
«Поки людина живе, то повинна жити навіть найменшою надією».
(«Omnia homini, dum vivit, speranda sunt»)
Сенека «Моральні листи до Луцилія»
Переклад С.Ошерова
